День українського добровольця

            День українського добровольця — свято, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

             Нещодавно отримана книга "Добровольчі батальйони. Історія подвигу батальйонів, що врятували країну" не затримується на книжковій виставці та користується попитом у користувачів нашої бібліотеки.
                     Добровольці, контрактники... Вони йдуть захищати наш спокій, віддають життя, щоб ми спали вночі не чуючи вибухів та пострілів, щоб наші діти росли під мирним небом, ходили до школи, гралися не снарядами чи мінами, а іграшками. 

          Ще вчора вони були учнями, студентами, а сьогодні - воїни. Хто вертається додому, а когось привозить "Евакуація 200". Коли бачиш такий автобус в себе в селі, стає моторошно. 

          Наче зовсім недавно ми бачили Янека Пуцулая, який приходив у відпустку додому, а через пару днів - "Груз-200". Він любив читати фентезі, співав під гітару, після закінчення Широколанівського ПТУ його призвали до лав ЗСУ, потім - контракт, а сьогодні вже 40  днів як його немає з нами.

      Кіборг' Вадим Вовк, що захищав Донецький аеропорт, написав пронизливий вірш-звертання до українців:

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче/
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі,
сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна.
Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,

Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.