Берегиня рідного краю

«Хто не знає свого минулого той не має майбутнього». Людину, яка була у нас в гостях, по праву можна назвати знавцем минулого нашого району.  22 березня Денисюк Ніна Іванівна відзначала свій ювілей, приймала поздоровлення від односельчан, жителів Веселинівщини.  Завідуюча Катеринівським краєзнавчим музеєм, в минулому працівник бібліотеки, завідуюча сільським клубом, зараз вона збирачка відомостей про історію сіл району, в минулому німецьких колоній.

27  березня відбулася зустріч Ніни Іванівни з учнями 2-4 класів Широколанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. 

Гостю представила завідуюча Широколанівською сільською бібліотекою Комлєва Наталія Миколаївна.   Ніна Іванівна розповіла про рідне село, читала свої вірші, співала пісні. Як результат – ліс рук дітей з питаннями про творчість, про музей, про село, про дитячі роки. 

Не вистачило часу, щоб відповісти на всі питання, опісля учні познайомилися з книгами нашої землячки. 

На прощання Ніна Іванівна подарувала учням жайворонків, випечених на 40 святих для зустрічі весни.

Серед присутніх були Широколанівський сільський голова Чорній Людмила Анатоліївна, вчителі початкових класів Ковалів Олена Іванівна та Стецьська Ірина Михайлівна, шкільний бібліотекар Врублевська Віра Іванівна.

Ніна Іванівна зустрілася з матір’ю Світланою та молодшою сестричкою Альоною загиблого воїна АТО Пуцулая Яна, в минулому її односельчанами.

Літературний єралаш

   Останній день тижня дитячого читання. Ми познайомилися з творчістю української дитячої письменниці Наталі  Забіли, якій в березні виповнилося 115 років. Вчителі та вихователі згадали книжки свого дитинства, переглянули бук-трейлери до "Ясоччиної книжки" та "Стояла собі хатка",  молодші школярі згадали віршики про сороку-білобоку та колискову "Люлі, люлі, налетіли гулі", веселу абетку та познайомилися з книжечками ювілярки, які є в бібліотеці.

         Бібліотекар шкільної бібліотеки Біла Л.І. провела літературний єралаш - діти відгадували які казки намішані в загадках, показували свої знання народних та літературних казок.

          І насамкінець те, чого діти чекають цілий рік - нагородження кращих читачів.

Ода книзі

            Сьогодні у нас проходив конкурс на краще виконання вірша про книгу. У конкурсі приймали участь учні 2-9 класів. 

      Виконання оцінювало жюрі в складі педагога-організатора Нештенко Тетяни Євгенівни, вихователя Петріва Андрія Івановича та завідуючої Широколанівською сільською бібліотекою Комлєвої Наталії Миколаївни.

За рішенням жюрі переможцями стали учні 2 класу 

Сурмай Дмитро та Панич Іван.

       Наприкінці заходу сільський бібліотекар Комлєва Н.М. познайомила присутніх з віршами наших поетів-земляків Віктора Єганова "Васім, хто має в душі вишиванку" та Ольги Чернецької (в збірці "Нас світло правди кріпить і єднає"). Прозвучав вірш "Солдат вертався із війни" Оксани Максимишин-Корабель.

Книгу шануй, бережи

                 Книжка скаржилась Мар'яні:

                 — Я у тебе не в пошані.

                Звідкіля це на мені

                Плями сині та масні?

                Подивися, от сторінка:

                Намальована хатинка.

                Під хатинкою маля

                І написано: «Це я».

                А за дві сторінки далі —

                Різні звірі небувалі:

                Сині, жовті та рябі,

                Що й не снилися тобі.

                Люди кажуть: «Ой, чия ти?

                Як тебе, тепер читати?

                Скільки ми читали книг,

                А не бачили таких».

                                      М. Пригара

 Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті —

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать —

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать.

Знай і ти, як книгу берегти

19 березня в спеціальній школі-інтернаті розпочався 

Тиждень дитячого  читання "Читач приймає виклик!" 

 З вітальним словом виступила шкільний бібліотекар 

Біла Людмила Іванівна.

Учні 8 класу відкрили ранок "Знай і ти, як книгу берегти" 

з піснею про книжку.

Щастя - то читати вміти

Слів барвистих самоцвіти

мовою батьків, родини

і всієї України. 

Учасники бібліобригади у віршах розповіли 

про недбайливих читачів,  а завідуюча сільською бібліотекою  Комлєва Наталія Миколаївна  познайомила присутніх з новинками науково-популярної та художньої літератури.

Микола Аркас: відомий і невідомий

          Микола Миколайович Аркас - великий патріот і пропагандист української мови, історії і культури, фольклорист, громадський діяч.  Він належав до славетного грецького роду, представник якого, Андреас Аркас (дід М.М.Аркаса) в 1794 році під тиском обставин опинився в недавно заснованому місті Миколаєві.

          Микола Аркас народився в  Миколаєві 26 грудня 1852 року за старим стилем ( 07 січня 1853 року за новим) в сім'ї відомого флотоводця Миколи Андріановича Аркаса. Мати, Софія  Петрівна,  походила з роду українського козацького старшини Богдановича. Закінчив природознавче відділення Новоросійського університету. З 1875 року служив у канцелярії військово-морського відомства в Миколаєві. Був ад'ютантом головного командира Чорноморського флоту і портів. Обіймав високі посади в губернському управлінні, був почесним мировим суддею, мав цивільний чин дійсного статського радника.

             У вільний час віддавався улюбленій справі - збиранню і запису мелодій, вивченню історії України, самостійно оволодівав музичними знаннями, композиторськими навичками, писав музику.  У 1891 році створює оперу "Катерина" за однойменним сюжетом поеми Т.Г.Шевченка. 

     Вшановуючи пам'ять нашого земляка, митці Миколаївського академічного українського  театру драми та музичної комедії до 150-річчя від дня  його народження відтворили його нетлінну спадщину - оперу "Катерина".

          В 1908 році М.М,Аркас пише книгу по історії нашої Батьківщини українською мовою "Історія України-Руси", яка не втратила своєї актуальності і в наші дні.

            Микола Аркас був ініціатором та першим головою Миколаївської "Просвіти", яка була офіційно зареєстрована 16 лютого 1907 року. Товариство популяризувало творчість Т.Шевченка, поширювало українську літературу. Він робив матеріальні пожертвування на користь "Просвіти",  допомагав багатьом народним талантам.

            Цікаво, що М.М,Аркас був одним із засновників Миколаївського яхт-клубу, а з 1901 по 1909 р. - його командором.

          Ще багато цікавого з життя видатного земляка можна дізнатися в нашій бібліотеці в відділі краєзнавчої літератури.

Бібліотека і влада

            Не є таємницею, що місцева влада рідко звертає увагу на заклади культури, завжди на першому місці освіта і медицина. Наша бібліотека може з горідстю сказати - це не про нас. Чорній Людмила Анатоліївна, голова Широколанівської сільської ради, є частим гостем заходів, які проводяться в стінах бібліотеки, і не тільки гостем, але й активним помічником в залученні коштів для потреб бібліотек нашої громади.  Адже нести культуру читання книг в маси - це також піклування про майбутні покоління.  Вже другий рік поспіль проводиться виділення коштів для підписки періодичних видань для Широколанівської та Піщанобрідської сільських бібліотек, які знаходяться на території сільської ради.
          Протягом 80 років, Широколанівська сільська  бібліотека служила притулком для всіх, хто шукає знання, інформацію для особистісного зростання. В сьогоднішні, часто неспокійні часи, дуже важливо підтвердити нашу прихильність справі надання допомоги всім, хто прагне наших послуг. 
          Незалежно від того, хто Ви, звідки Ви родом, або те, ким Ви вважаєте себе, наші двері відкриті для Вас, тому що бібліотеки дійсно працюють для всіх. 
           Найкращий спосіб продемонструвати цю непохитну прихильність не через слова, а через дію. У минулому році наша робота з населенням, заходи в стінах бібліотеки та поза її межами, в тому числі освітні послуги з інтернет-грамотності  для всіх вікових груп, були більш яскравими ніж будь-коли.
           Але без щедрості наших прихильників  жодне з цих досягнень не було б можливим. Вагомий внесок для бібліотеки зробили Горбачик А.М., Волощакевич С.М., Волощакевич В.В., Живилов С.М., Кордупель О.Д.,  Кучер Г.С., Кучер І.А., Кучер О.А., Пісаревський О.О.,  Федюк В.І., Царук В.В., Царук Ю.В., Хвостенко. На зібрані кошти в бібліотеці були замінені вхідні дерев’яні  двері на металеві, куплена кафедра видачі в читальний зал, проведено ремонт комп’ютерної техніки.
           

       Від імені бібліотекарів  і всіх користувачів   бібліотеки  ми дякуємо Вам за роль, яку Ви відіграєте  в просуванні іміджу бібліотеки та забезпеченні того, щоб вона залишалася відкритою, мала вільний доступ до джерел можливостей для майбутніх поколінь.

      Відвідування бібліотеки, ознайомлення з проблемними питаннями і вказати шляхи їх  вирішення - ось головна мета відвідин в.о.начальника сектору культури, національностей та релігій Веселинівської РДА Бойчук Ніни Сергіївни. 

Другий Ейнштейн сучасності

               

             

              Видатний фізик-теоретик з Великобританії Стівен Го́кінґ  помер 14 березня вранці.  Йому було 76 років. Про це пише Bloomberg.

              Про смерть науковця сповістив представник його сім'ї. Причину смерті Го́кінґа він не вказав.

            Го́кінґ  посідав восьме місце у рейтингу "100 геніїв сучасності". Він прославився своїми дослідженнями у астрофізиці, зокрема, британець вивчав теорії чорних дір та виникнення світу в результаті Великого вибуху.

             Науковець працював керівником Центру теоретичної космології в Кембриджському університеті. Також Го́кінґ  був автором низки науково-популярних книг, зокрема "Короткої історії часу" та "Чорні діри та молоді всесвіти".

          У 1963 році у нього діагностували невиліковне захворювання – бічний аміотрофічний склероз. З цією хворобою він прожив більше 40 років.

          У Го́кінґа залишилося троє дітей. 

        Джерело:   https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121 

        В співавторстві зі своєю донькою Люсі Го́кінґ  він написав чудові книги для дітей "Джордж і таємний ключ до Всесвіту", "Джордж і скарби космосу", "Джордж і великий вибух". Ці книги - неймовірні мандрівки Всесвітом, а важливі наукові факти переплетені з веселими, часом небезпечними витівками, це неймовірні оповіді про те, як влаштований Всесвіт, що таке чорні діри, чи пощастить нам колись познайомитися з прибульцями, що цікавого знайшли марсоходи на червоній планеті, порятунок від колосального вибуху. Маленькі читачі поринають у неймовірні пригоди. Чудові ілюстрації Гаррі Парсонза - лауреата численних нагород, зокрема нагороди в галузі дитячої літератури Red House Childrens Book Award 2004 року. Книги розраховані на дітей віком від 10 років і з ними ви можете познайомитися у нашій бібліотеці.

У їхніх серцях жила Україна

               Хвилиною пам'яті та спогадами про Майдан відзначили річницю тих днів, коли в центрі Києва лунали постріли, гинули люди і палали будівлі. Все було наче вчора, а минуло вже чотири роки. Ми мали надію на краще майбутнє, наші побратими загинули за нього. Їх назвали небесною сотнею. Пам'ять про них буде завжди  з нами. 

Я тебе вітаю!

                        "Я тебе вітаю!" під такою назвою  у нас пройшов майстер-клас з виготовлення листівок до дня Святого Валентина. Ми вирізали витинанки, виготовляли вітальні листівки, щоб привітати своїх коханих зі святом, згадали історію свята та познайомилися з тим, як його святкують в різних країнах.

День українського добровольця

            День українського добровольця — свято, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

             Нещодавно отримана книга "Добровольчі батальйони. Історія подвигу батальйонів, що врятували країну" не затримується на книжковій виставці та користується попитом у користувачів нашої бібліотеки.
                     Добровольці, контрактники... Вони йдуть захищати наш спокій, віддають життя, щоб ми спали вночі не чуючи вибухів та пострілів, щоб наші діти росли під мирним небом, ходили до школи, гралися не снарядами чи мінами, а іграшками. 

          Ще вчора вони були учнями, студентами, а сьогодні - воїни. Хто вертається додому, а когось привозить "Евакуація 200". Коли бачиш такий автобус в себе в селі, стає моторошно. 

          Наче зовсім недавно ми бачили Янека Пуцулая, який приходив у відпустку додому, а через пару днів - "Груз-200". Він любив читати фентезі, співав під гітару, після закінчення Широколанівського ПТУ його призвали до лав ЗСУ, потім - контракт, а сьогодні вже 40  днів як його немає з нами.

      Кіборг' Вадим Вовк, що захищав Донецький аеропорт, написав пронизливий вірш-звертання до українців:

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче/
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі,
сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна.
Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,

Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.