До 75 річниці вигнання нацистів
з території Миколаївської області
Щороку 28 березня Миколаївщина вшановує пам’ять про тих, хто боровся, і тих, хто загинув смертю хоробрих за свободу і незалежність наших земель.
Для вихованців школи-інтернату бібліотекарем сільської бібліотеки Комлєвою Наталією Миколаївною був проведений захід "Рокам ніколи пам’яті не стерти", на якому діти познайомилися з визначними подіями березня 1944 року, згадали імена героїв і визволителів Миколаївщини.
Присутні переглянули презентацію "Шляхами перемог", де познайомилися з фотодокументами часів війни. Для презентації були використані документи з сайту Миколаївського обласного державного архіву.
У першій
половині 1944 року на теренах Правобережної України розгорнулися жорстокі бої,
що зайняли значне місце в історії Великої Вітчизняної війни. Ця частина України
мала неабияке політичне та економічне значення – тут було розташовано
багато великих промислових та адміністративних центрів, таких як
Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Кіровоград, Миколаїв. Саме звільнення цих міст
виводило наші війська до Польщі, Чехословаччини, Румунії.
4, 5 та 6 березня
перешли у наступ 1-й, 2-й, та 3-й Українські фронти, а 15 березня –
війська 2-го Білоруського фронту. Визвольні наступальні операції
(березень-травень 1944 р.) включали: Проскурівсько-Чернівецьку,
Умансько-Ботошанську, Березнегувато-Снігурівську, Поліську, Одеську та Кримську
операції.
У визволенні Миколаївської
області брали участь 2-й та 3-й Українські фронти.
На початку березня командування 3-го
Українського фронту готувало операцію у районі Березнегувате-Снігурівка силами
8-ї гвардійської армії під командуванням генерал-полковника В.І.Чуйкова і
кінно-механізованої групи під командуванням генерал-лейтенанта І.О.Плієва.
15
березня першими до Нової Одеси вийшли війська 46-ї армії.
Після
взяття Нової Одеси, почали форсувати Південний Буг у напрямку до сіл Ковалівка
та Андріївка.
19 березня почалися бої на підступах до
Миколаєва, який був опоясаний чотирма кільцями протитанкових ровів, окопами,
мінними полями. Стрімко прорватися в портове місто було неможливо.
Йшла напружена
підготовка військ 28-ї та 5-ї ударної армій до вирішального штурму Миколаєва.
Під час наступу
на Миколаїв в ніч на 26 березня на територію Миколаївського морського
порту було сплановано висадку десанту: 55 моряків з 384-го батальйону морської
піхоти і 12 саперів однієї з частин 3-го Українського фронту. Десант,
командиром якого був старший лейтенант Костянтин Федорович Ольшанський, мав
відтягнути на себе частину сил ворога, відволікти від основних бойових атак, що
планувалися провести для визволення міста.
Десантники з місцевим
провідником А.Андрєєвим зробили висадку на вісімнадцятому причалі
зірваного порту й зайняли контору елеватора. Вранці зав’язався бій. Ольшанці
протягом двох діб відбивали атаки окупантів, при цьому знищивши 2 ворожі танки
і біля 700 солдат і офіцерів противника. Цим вони посіяли паніку у тилу ворога,
але й особисті втрати були значними – 41 убитий і кілька важкопоранених.
Із усього складу десанту залишилося живими 12 осіб. Мужній десант
утримував маленький плацдарм аж до підходу частин 28-ї армії.
27
березня жорстокий бій розгорнувся й на околицях Миколаєва. Подолавши
протитанковий рів, увечері 27 березня полки дивізій повільно, але наполегливо,
крок за кроком, все ближче просувалися до міста.
В ніч на 28 березня
61-а гвардійська і 243-я стрілецькі дивізії 6-ї армії під сильним вогнем
противника на підручних засобах форсували Інгул і в 3 години ночі з
півночі ввійшли у Миколаїв.
За
героїзм, проявлений під час визволення Миколаївщини, Указом Верховного Головнокомандуючого
11-ти з’єднанням і частинам було присвоєно почесне найменування «Миколаївський». Вісім
з’єднань були нагороджені орденом Червоного Прапору, чотири з’єднання – орденом
Суворова 11-го ступеню.
Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 р. за мужність, відвагу та
героїзм у боях проти німецько-фашистських загарбників весь загін моряків 384-го
батальйону морської піхоти був приставлений до вищої урядової нагороди СРСР –
звання Героя Радянського Союзу [11]. Їх провідник, місцевий рибалка А.І.Андрєєв
звання Героя був удостоєний 8 травня 1965 р.
Зразки великої
відваги у жорстоких боях за місто виявили сотні воїнів. У лавах військових
з’єднань воювали цілі полки й дивізії, сформовані із осіб різних
національностей. За мужність, проявлену в боях при визволенні Миколаївщини,
звання Героя Радянського Союзу удостоєні понад 100 осіб і кільком з’єднанням і
частинам Червоної Армії були присвоєні найменування «Новобузьких»,
«Вознесенських», «Первомайських».
Звільнивши
Миколаївщину, війська Українського фронту продовжили звільнення населених
пунктів на правому березі Південного Бугу та Північного Причорномор’я.
Навічно
зберігатиметься у серцях миколаївців світла пам’ять про тих, хто боровся, і
тих, хто загинув смертю хоробрих за свободу і незалежність наших земель.
В сільській бібліотеці до уваги користувачів запропоновано книжкову виставку "Нам книга залишає пам’ять про війну".
