Щороку, в четверту суботу листопада ми згадуємо мільйони українців, які загиинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, ми говоримо про тисячі українських сіл та хуторів, які зникли з лику землі після найбільшої трагедії минулого століття.
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть варево виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайця забирали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків.
Ти кажеш не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай
Усе всуціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай.
Я бачив сон у ту зловісну пору
І пухлих і померлих на шляхах
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш - не було голодомору!
Немає коментарів:
Дописати коментар