Рокам ніколи пам’яті не стерти (історичні віражі)

        До 75 річниці вигнання нацистів 

         з території Миколаївської області 

     Щороку 28 березня Миколаївщина вшановує пам’ять  про тих, хто боровся, і тих, хто загинув смертю хоробрих за свободу і незалежність наших земель. 

       Для вихованців школи-інтернату бібліотекарем сільської бібліотеки Комлєвою Наталією Миколаївною був проведений захід "Рокам ніколи пам’яті не стерти", на якому діти познайомилися з визначними подіями березня 1944 року, згадали імена героїв і визволителів Миколаївщини. 

Присутні переглянули презентацію "Шляхами перемог", де познайомилися з фотодокументами часів війни. Для презентації були використані документи з сайту Миколаївського обласного державного архіву.

    У першій половині 1944 року на теренах Правобережної України розгорнулися жорстокі бої, що зайняли значне місце в історії Великої Вітчизняної війни. Ця частина України мала неабияке політичне та економічне значення – тут було  розташовано багато великих промислових та адміністративних центрів, таких як Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Кіровоград, Миколаїв. Саме звільнення цих міст виводило наші війська до Польщі, Чехословаччини, Румунії.

         4, 5 та 6 березня перешли у наступ 1-й, 2-й, та 3-й Українські фронти, а 15 березня – війська 2-го Білоруського фронту. Визвольні наступальні операції (березень-травень 1944 р.) включали: Проскурівсько-Чернівецьку, Умансько-Ботошанську, Березнегувато-Снігурівську, Поліську, Одеську та Кримську операції.

         У визволенні Миколаївської області брали участь 2-й та 3-й Українські фронти.

      На початку березня командування 3-го Українського фронту готувало операцію у районі Березнегувате-Снігурівка силами 8-ї гвардійської армії під командуванням генерал-полковника В.І.Чуйкова  і кінно-механізованої групи під командуванням генерал-лейтенанта І.О.Плієва.

         15 березня першими до Нової Одеси вийшли війська 46-ї армії.

         Після взяття Нової Одеси, почали форсувати Південний Буг у напрямку до сіл Ковалівка та Андріївка.

      19 березня почалися бої на підступах до Миколаєва, який був опоясаний чотирма кільцями протитанкових ровів, окопами, мінними полями. Стрімко прорватися в портове місто було неможливо.

Йшла напружена підготовка військ 28-ї та 5-ї ударної армій до вирішального штурму Миколаєва.

Під час наступу на Миколаїв в ніч на 26 березня на територію  Миколаївського морського порту було сплановано висадку десанту: 55 моряків з 384-го батальйону морської піхоти і 12 саперів однієї з частин 3-го Українського фронту. Десант, командиром якого був старший лейтенант Костянтин Федорович Ольшанський, мав відтягнути на себе частину сил ворога, відволікти від основних бойових атак, що планувалися провести для визволення міста.

Десантники з місцевим провідником А.Андрєєвим зробили висадку на  вісімнадцятому причалі зірваного порту й зайняли контору елеватора. Вранці зав’язався бій. Ольшанці протягом двох діб відбивали атаки окупантів, при цьому знищивши 2 ворожі танки і біля 700 солдат і офіцерів противника. Цим вони посіяли паніку у тилу ворога, але й особисті втрати були значними – 41 убитий і кілька важкопоранених. Із усього складу десанту залишилося живими 12 осіб. Мужній десант утримував маленький плацдарм аж до підходу частин 28-ї армії.

27 березня жорстокий бій розгорнувся й на околицях Миколаєва. Подолавши протитанковий рів, увечері 27 березня полки дивізій повільно, але наполегливо, крок за кроком, все ближче просувалися до міста.

В ніч на 28 березня 61-а гвардійська і 243-я стрілецькі дивізії 6-ї армії під сильним вогнем противника на підручних засобах  форсували Інгул і в 3 години ночі з півночі ввійшли у Миколаїв.

За героїзм, проявлений під час визволення Миколаївщини, Указом Верховного Головнокомандуючого 11-ти з’єднанням і частинам було присвоєно почесне найменування «Миколаївський». Вісім з’єднань були нагороджені орденом Червоного Прапору, чотири з’єднання – орденом Суворова 11-го ступеню.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 р. за мужність, відвагу та героїзм у боях проти німецько-фашистських загарбників весь загін моряків 384-го батальйону морської піхоти був приставлений до вищої урядової нагороди СРСР – звання Героя Радянського Союзу [11]. Їх провідник, місцевий рибалка А.І.Андрєєв звання Героя був удостоєний 8 травня 1965 р.

Зразки великої відваги у жорстоких боях за місто виявили сотні воїнів. У лавах військових з’єднань воювали цілі полки й дивізії, сформовані із осіб різних національностей. За мужність, проявлену в боях при визволенні Миколаївщини, звання Героя Радянського Союзу удостоєні понад 100 осіб і кільком з’єднанням і частинам Червоної Армії були присвоєні найменування «Новобузьких», «Вознесенських», «Первомайських».

Звільнивши Миколаївщину, війська Українського фронту продовжили звільнення населених пунктів на правому березі Південного Бугу та Північного Причорномор’я.

Навічно зберігатиметься у серцях миколаївців світла пам’ять про тих, хто боровся, і тих, хто загинув смертю хоробрих за свободу і незалежність наших земель. 






В сільській бібліотеці до уваги користувачів запропоновано книжкову виставку "Нам книга залишає пам’ять про війну".