Василь
Сухомлинський «Осінні сни клена»
Ми пішли до лісу подивитись на осіннє
вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася
перед нами! стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні
затремтять, ні зашепотять.
Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив
од весни до весни. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був
зачарований її красою. Запам’ятав. А як заснув, то й пригадав весну — листочок
і пожовтів.
А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і
ласкавий. а цей — як вечірня заграва на вітряний день. На цій гілочці —
яскравий і красивий, немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга,
а зараз приснилося кленові її крило.
Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися
потривожити чарівний сон клена.
Немає коментарів:
Дописати коментар